але я років 7 хочу поїхати. це аж смішно, чесно кажучи, бо всі ці роки це була ледь не єдина моя постійна думка
бажання втекти? ну мабуть, не знаю
я не наївна й знаю, що жодна моя внутрішня проблема не вирішиться переїздом й швидше тільки створить ще вагон таких самих
але от знову я сиджу й відмовляюсь від потенційного місця роботи, бо планую після нр поїхати
думка, що я можу тут лишитись мене дуже пригнічує
мій брат живе далеко, своє нове життя й я ніби почала приймати той факт, що ну зустрінемось невідомо коли й взагалі
він все робить правильно, це я тут драма квін
я не хочу їхати до своєї тітки, але не можу пояснити чому
це безумовно найлегший шлях кудись себе подавати з цього міста, але ніби не туди треба
чи це мої якісь упередження чи шо
чесно кажучи, я думала, що почну пити таблетки й ця думка про переїзд, еміграцію й бажання забратись подалі, кудись зникне )))
проте в мене виникло прям стійке бажання спілкуватись, такого раніше не було
й ще мені ніби не вистачає тактильності ого
я думала, що до цього часу вже отримаю свої документи, але ну це якась просто вічна жуйка
в любому випадку, вони мені треба, я їх чекаю й сподіваюсь, що десь от-от)))))
але взагалі я молодець трохи
стрижу, фарбую, ще додатково взяла собі курс по стрижкам, щоб більш детально вивчити й мати змогу до чогось повернутись й ще раз подивитись
дуже, канєшна, хочу в колористику, але поки ще збираю ґроши
абсолютно не очікуваний поворот подій лол
якби рік назад мені сказали, що я кардинально вирішу змінити все, то я би сказала
Але ось вона я, продаю планшет, віддала всі худматеріали, які могла й натомість скуповую перукарські штуки ахах
0