сьогодні дзвонила татова тітка, яка в окупації
сказала, що вже немає надії, що ми зустрінемось.
що цей дім, який побудували вони разом з моїм дідом й бабусею, скоріше за все завалиться, бо постійні обстріли

я пам'ятаю, як була там декілька разів
вона тримає мої дитячі малюнки й фото

в них був хороший пес, але через контузії став дуже агресивним й тепер на них кидається

дядько вже не ходить

це останні родичі з татової сторони.
ще є його сестра, але я не можу сприймати її як рідню.

відчуття повного безсилля