я раніше думала, що все якось вирішено для нас. що ти будеш десь, а я туди приїду й ми будемо разом. бо ми якісь з тобою схожі.
будемо часом ходити в гори, а часом місяцями не спілкуватись.
але все змінилось й ти тепер так далеко
й я розумію, що наша зустріч якась майже нереальна. в моїй голові.
мама каже, що треба просто сісти на літак й все таке
але це не так.
я не знаю нікого, хто літав би просто так, в гості.
я все ще тут.
як я завжди кажу, це місто - болото. затягнуло мене по горло вже. скоро тут втоплюсь.

а ще я сумую за Ю. господи мені так її не вистачає
ця дружба була такою важливою для мене

а ще я часом сумую за В. особливо, коли побачу його в місті. коли ми пройдемо, роблячи вигляд, що не знаємо один одного. хоча може він вже й забув мене. я би хотіла цього.
я би сама хотіла його забути.

болото.

чи це просто я така?

сьогодні я проспала 13 годин чи щось таке лол
може завтра не прокинусь