здала на паспорт, чекаю

М знайшов вакансію в готелі, де він працює, але я хочу, щоб мені відмовили
бо насправді я туди не хочу
але з чогось треба почати, ні?

сьогодні я забрала своє свідоцтво про народження
чесно, якби мені сказали про це в 2018-19, то я би посміялась, бо вважала, що отримувати якесь інше громадянство це ну як мінімум неправильно (можливо, це ще був залишковий підлітковий максималізм)
Але зараз я вважаю, що це просто нереально хороша інвестиція, яка дісталась мені майже просто так.
За що я вдячна безмежно

Наступний крок буде паспорт й я сподіваюсь, що на подачу поїду на цьому тижні (не хочу, щоб це розтягнулось ще на місяць) й
Все

Довгі, скажемо, 6 років прийдуть до логічного фіналу)
Цікаво, як складеться далі

Взагалі ну я молодець, та й все

За півроку вже 4 рази здавала ттг
Треш

мені було приблизно 13 років, коли я вперше почула від бабусі, що мені не можна робити все те, що робили мої однолітки
не можна фарбуватись. особливо нігті. я що намагаюсь привернути чоловічу увагу?
не можна одягати одяг, який був на думку моєї бабусі "надто". надто яскравий, відвертий (о, цей лонг в полоску, який показував шкіру трішки нижче ключиць ахаха) надто привертаючий увагу.
я розумію, чому вона так вважала. в неї була ця установка радянського союзу "не виділятись", яка ще була ускладнена відношенням дідуся до її краси й проявленності.
вона була єдина доросла, яка мене вдарила. вона була єдина доросла, яка завжди була поруч. це дуже важливо розуміти, що вона була абсолютним авторитетом, мала мою безумовну любов й прийняття. я хотіла її любові.
й вона давала її, звісно, так як могла, й скільки могла.
найгріше, що в той же час не було більше нікого. точніше, вони були, просто не були причетні. вони існували в одній квартирі зі мною.
й ось вона я. 25-літня дівчина, яка не може до кінця прийняти той факт, що мені можна. фарбуватись, одягатись так, як я хочу. що світ - це я. що увага це не завжди погано й не завжди про небезпеку.
світ - небезпечний. неідеальний. як і я, в кінці кінців.
я свій найсильніший захисник. я свій найближчий друг.

я фарбуюсь й стираю червону помаду, адже її голос звучить десь в глибині. він змішується з подальшими комплексами, які вже формувало життя в соціумі й сильною владою внутрішнього критика.

я не знаю чи колись зможу одягнути щось з уявного списку "не можна", чи використаю ті парфуми, які стоять на полиці, бо вони "надто"
я роблю кроки до прийняття. спочатку до прийняття того, що я жінка, а не дівчинка. це звучить смішно, навіть мені читати, ніби дурня якась. але це дійсно так.
ніби всі дорослі, а мені 13)
й я знаю, що бабуся мене насварить, якщо я буду.
ну буду існувати й буду займати простір, мене буде видно й чути.
але її давно немає, а мені давно не 13. а мій внутрішній критик лише моя власна проекція, яку я з радістю посилаю нахуй.

чіпували Мавку, ура-ура
тепер подружка зможе поїхати зі мною. ну після здачі аналізу на титр антитіл й карантину
якраз мені час буде все влаштувати))

трохи мене штормить, грішу на пмс

стригла пару днів тому хлопця й вийшло так гарно, а він сказав, що хоче підкоротити ще на скронях
й весь мій перехід прийшлось збрити й я прям так засмутилась, бо як на мене, вийшло гірше
він ще коли прийшов, я оцінила як гарно все відросло після попередньої стрижки й прям себе похвалила, а в кінці вже просто включився внутрішній критик й, я навіть не сварила себе подумки, а розчаровано вздихала ахаха
ну я знаю, що це все питання практики.
й ще мені стало сумно, що це зайняло більше часу, через те, що прийшлось виправляти, ніж я хотіла

ще коли фарбувала мамину знайому, то спалила собі трохи шкіру освітлюючим порошком й тепер завжди буду використовувати рукавиці…

як там
хто шукає - той знайде?)

я не хочу спкя

можливо, справді мій переїзд відкладається, щоб я закрила питання з хворобами

вирішила зробити узд перед поїздкою, а там
множинні поліпи
сподіваюсь, завтра в лікаря я не почую слово "вишкрябування" 🥲

цікаво, що ми з Н перестали думати однаково
й я поки не відслідковую, хто з нас змінився, але все частіше в нас не сходяться думки
проте сьогодні я була дуже здивована, коли ми розійшлись у думці "світ не чорно-білий" й що вона вважає інакше, що в світі існує тільки "правильно" й "неправильно"

а ще я почула думку в одному відео, що в мене упередження людини, яка вийшла з тюрми "нікому не довіряти, нікому нічого не розповідати, постійно бути напоготові захищатись" ахаха
й це так сильно мене насмішило й буквально в один момент ніби ну почало руйнувати їх)))
не знаю, наскільки мене вистачить й чи мої паттерни будуть сильніше, але тепер здається таким абсурдом так думати)

ну й стараюсь повертатись до думки, що якщо люди можуть довіряти мені, то чому я не можу довіряти їм?

купила курс по колористиці, цікаво
сподіваюсь, що скоро зможу когось пофарбувати ахах
але мені більше хочеться всі ці техніки вивчити й відпрацювати, а це буде проблематичніше
але ну капець заряжає мене

віднесла нещодавно книги в бібліотеку, ще трохи продала
викинула десь три мішка сміття з одягом й всякою дурньою
готуюсь загалом

загрузила фотки одягу в додаток й вже знайшла багато вдалих образів
ще треба розібрати взуття й купити сумку

треба ще купу всього, насправді. й аналізи, й узд, й закупитись таблетками
але все по черзі

швидше б вже в Чернівці

спілкувалась з братом й типу "чому мене ніхто так не підтримує"
а потім зрозуміла, що я сама можу так себе підтримувати. ось наша переписка це яскравий приклад, як я можу спілкуватись. що я можу бути уважною, добирати слова й підбадьорювати
то чому я не можу так з собою?
звісно можу

я взагалі саме цінне, що в мене є. найпрекрасніше й те, що я люблю більше за все

як я взагалі могла припустити раніше думки, що в мене немає вибору, адже я можу буквально все, що захочу
любе-голубе)

дивне відчуття спокою після тієї хвилі роздратування
я ніби зрозуміла, чому я дратувалась й ту негативну думку замінила на позитивну, на думку "я можу"

інтєрєсно

сьогодні я зробила купу всього, я молодець

Сьогодні я емоційно втомилась й не хочу про це взагалі писати, бо зараз зрозуміла, що це був якийсь вампіризм, ну правда
Дискусія заради дискусії

Ще я прогулялась й випила каву, купила на секонді сорочку й випила глінтвейну ввечері