приснилось, що якийсь чоловік пропонував мені розповісти моє майбутнє
розповідав, що я маю тримати баланс, що це основа мого щастя
а потім написав моє ім'я на папірчику та поклав собі в око, а з другого ока дістав білу таблетку й протягнув мені
Але я вирішила, що тупо їсти таблетки поряд з незнайомим чоловіком й відмовилась
Він розізлився й вигнав мене на вулицю

давно не було так цікаво. прикол в тому, що цікаво тільки це й більше нічого взагалі.
мені все ще дуже тяжко знаходити сили вставати з ліжка, але тепер я роблю це, щоб посидіти в блендері ахах
купила на юдемі курс, вчора двічі переробляла персонажа, але ну мені так цікаво, що я готова й третій раз переробити кх
але получилась така собі істота, звісно

не знаю чи щось з цього вийде
розумію, що мені треба дуже багато вчити й багато практикуватись
але таке якесь відчуття, ніби воно того варто
сподіваюсь, так й є

3д моя нова гіперфіксація. це добре й погано одночасно
треба спати, але треба дочекатись рендера

я хочу вчитись. але таке відчуття, ніби я вже не встигаю, ніби от завтра-позавтра вмру лол
мені тільки 24, але я подумки вже сколотила собі труну

Подивилась poor things
навіщо

я відчуваю, що я вже вмерла
ніби життя не існує, але моя свідомість не розчинилась в абсолютній пустоті
відчуття, що я поступово зникаю, ніби моє тіло втрачає матеріальність

philosykos після дороги пахне зеленню, нагрітою сонцем
такий свіжий. закриваєш очі й ніби опиняєшся на землі, десь в траві

pear inc. пахне мильним розчином для бульбашок чи чимось таким (добре, що пробник)

чекаю, щоб відстоялись, але з першим в мене вже якийсь конект стався

моя регулярна гіперфіксація)))

все життя я відчуваю себе чужою
в соціумі, вдома
я відчуваю, що я тут тимчасово й от-от маю повернутись додому
але дому не існує. ну просто немає цього місця

в мені говорить мабуть тривожність. необхідність постійно бігти, шукати щось

я так заздрю всім, хто відчуває "дім", що він серед своїх й тд
я ж чомусь ніколи не вписувалася, навіть коли дуже сильно старалась.
й я знаю, що не впишусь ніде. що не знайду ніякого дому, свою компанію людей чи ще щось таке

а ще я змучена й страшенно хочу спати. постійно.

повільно кудись повзу
але головне, що повзу

загалом, все навколо набуває абсурдності

я ніби от-от прокинусь й нічого цього не було, збиратиму собі речі на завод й переживатиму за дрібниці

господи я так змучилась
напевно, якби минула я дивилась на себе зараз, то вбила би себе тоді
хоча тоді в мене була Ю. й був В. (чи не було)
зараз я відчуваю себе абсолютно самотньою

я хочу поїхати звідси

подивилась love songs й в черговий раз в кінці плакала, хоч там й хе
цілий пласт моєї особистості збудований в той час, коли я вперше його подивилась
хотіла би я, щоб це було не так

постригла каре
сама собі
та й таке

сьогодні дзвонила татова тітка, яка в окупації
сказала, що вже немає надії, що ми зустрінемось.
що цей дім, який побудували вони разом з моїм дідом й бабусею, скоріше за все завалиться, бо постійні обстріли

я пам'ятаю, як була там декілька разів
вона тримає мої дитячі малюнки й фото

в них був хороший пес, але через контузії став дуже агресивним й тепер на них кидається

дядько вже не ходить

це останні родичі з татової сторони.
ще є його сестра, але я не можу сприймати її як рідню.

відчуття повного безсилля

я раніше думала, що все якось вирішено для нас. що ти будеш десь, а я туди приїду й ми будемо разом. бо ми якісь з тобою схожі.
будемо часом ходити в гори, а часом місяцями не спілкуватись.
але все змінилось й ти тепер так далеко
й я розумію, що наша зустріч якась майже нереальна. в моїй голові.
мама каже, що треба просто сісти на літак й все таке
але це не так.
я не знаю нікого, хто літав би просто так, в гості.
я все ще тут.
як я завжди кажу, це місто - болото. затягнуло мене по горло вже. скоро тут втоплюсь.

а ще я сумую за Ю. господи мені так її не вистачає
ця дружба була такою важливою для мене

а ще я часом сумую за В. особливо, коли побачу його в місті. коли ми пройдемо, роблячи вигляд, що не знаємо один одного. хоча може він вже й забув мене. я би хотіла цього.
я би сама хотіла його забути.

болото.

чи це просто я така?

сьогодні я проспала 13 годин чи щось таке лол
може завтра не прокинусь

в мого брата не буде мертвої сестри.
я маю зібратись й щось робити. я відчуваю себе загубленою. знесиленою. пустою.
ситуація не змінюється. ні в яку зі сторін.
але я боюсь лікарів. я не можу наважитись на лікування.
я
не знаю, як собі допомогти

мені страшно лягати спати
можна якось виключити сни?